Еволюція техніки альзапуа

Альзапуа -- техніка фламенко в якій використовується змінний удар, в основному тріолями чи секстолями, протипоставляючи мелодії на нижніх струнах ритмічний контрапункт на верхніх. Початковий варіант цієї техніки невідомий, однак швидше за все, в оригіналі використовувалися тріолі, які виконувалися великим та вказівним пальцями; така техніка пізніше трансформувалася в сучасну методику, в якій використовується лише великий палець, і яку виконують різними ритмічними малюнками. Альзапуа часто виконується в п'ятій та сьомій позиціях. Історію розвитку техніки можна прослідкувати по наступним прикладам, що були взяті з творчості таких виконавців як : Ramon Montoya, El Hijo de Salvador, Miguel Borull, Nino Ricardo, Melchor de Marchena, Diego del Gastor, Sabicas, Juan Carmona, Manuel Morao, Paco Antequera, Manuel Parilla та Paco de Lucia.

Така техніка зустрічається у вигляді тріолей на самих ранніх записах, з часом ритм трансформується та проявляється тенденція до виконання восьмими нотами. Мелодія на басовій струні виконується на першу та третю долю тріолі, як правило ударом(з опорою на наступну струну), а вказівний палець додає контрапункт, граючи верхні струни, звичайно починаючи з першої. Ramon Montoya, приклад No 1. Вже в 1913 році Рамон Монтойя виконував фальсети подібні до наведеної нижче та записаної з Антоніо Шакуном у солеаресі "Solamente con mirarte". Каподастр на п'ятому ладу.

El Hijo de Salvador в 1922 році записав цю фальсету з Тенасасом в солеаресі "Correa de Velez". Скоріше за все на шосту та восьму долі вказівний палець грає ударом вгору. Каподастр на восьмому ладу.